Книга пам'яті

Заяць Петро Іванович народився 9 березня 1993 року в Чорткові. Закінчив Чортківський ліцей №5. З дитинства завжди був активним та наполегливим, прагнув бути сильним не тільки тілом, а й духом. Ще змалку Петро з гордістю говорив, що він – українець. Це було не просто слово, а внутрішнє переконання, яке згодом стало його життєвим кредо.

У 2013 році проходив строкову службу у В/Ч ТО500 у Чернігові. Там здобув військове звання сержанта та обіймав посаду командира відділення. Під час служби був командирований у Слов’янськ Донецької області, де брав участь у відбудові місцевих шкіл. Вже тоді він не лише захищав, а й відновлював свою країну.

17 березня 2021 року Петро став до лав 44 артилерійської бригади ім. гетьмана Данила Апостола, уклавши контракт на військову службу.

Повномасштабне вторгнення росіян зустрів на сході країни.

Разом із побратимами пройшов важкий бойовий шлях на різних напрямках – Ізюм, Лисичанськ, Бахмут, Покровськ, Мирноград, Нокоекономічне, Оскіл. Служив артилеристом та відповідав за встановлення та відновлення зв’язку.

Після розформування підрозділу продовжив службу у 68 окремій єгерській бригади ім. Олекси Довбуша на Донецькому напрямку, забезпечуючи зв’язок у найнебезпечніших місцях.

Його улюбленими словами були: «Хто, як не я?» – і це був не просто вислів, а справжній життєвий принцип. Петро віддано воював за свободу України, яку безмежно любив, і за спокій своєї родини, завжди ставлячи обов’язок і захист інших понад усе.

Загинув 31 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Слов’янка Дніпропетровської області.

Поховали воїна на Алеї Героїв на кладовищі по вул. Ягільницька.

В Героя залишилися любляча дружина, донька, мати, тітка, дядько, сестра та брат. Його пам’ять житиме в серцях рідних, побратимів та всіх, хто його знав.