Книга пам'яті

Василевич Борис Володимирович народився 18 липня 1970 року в селі Милівці Чортківського району, де пройшло його дитинство та молоді роки.

У 1985 році закінчив Милівецьку загальноосвітню школу, а у 1987 році Чортківську школу-інтернат.

Навчався у Чернівецькому СПТУ №14.

З 1988 по 1990 роки служив у лавах армії.

У 1995 році одружився і з дружиною виховували дочку Оленку та сина Дмитрика.

Працював провідником вагонів пасажирських поїздів Львівської залізниці. Протягом 17 років працював закордоном.

Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, одразу прийняв рішення повернутись на Батьківщину.

Перетинаючи кордон, вже тоді відчував себе Героєм, бо серед тисяч тих, хто виїжджав, він був одним із небагатьох, хто повертався в Україну. Розуміючи наслідки, добровольцем 5 березня 2022 року став на захист Батьківщини.

Проходив службу у військовій частині 3002 Національної Гвардії України, де був стрільцем 1 стрілецького батальйону з охорони та оборони важливих державних обʼєктів.

Був чесною та справедливою людиною, мав особливу любов до дітей-сиріт і завжди радо їм допомагав.

Любив історію України і сам став її героїчною частиною.

16 вересня 2024 року серце Героя перестало битися.

Похований Борис у Чорткові на Алеї Героїв, що на кладовищі по вул. Ягільницька.

У Героя залишились дружина, дочка, син, сестра.